Тарас Шепітько:

MARGIN COLL по  бондам та іншим цінним паперам GZPR стає невідворотним! 
Чому незалежні московські експерти в галузі ринку цінних паперів та аналізу енергетичних стратегій наполегливо не рекомендують інвесторам купувати акції «Газпрому»? Відповідь дуже проста: "З такими зовнішніми боргами в переддень рецесії в єврозоні і з такими божевільними за рівнем ризиків інвестиційними програмами, - акціям Gazprom'у місце не в лістингу LSE, а, скоріше, на полігоні твердих побутових відходів під Рязанню!"

           Спостерігаючи стрімке зниження в останні роки біржових цін на акції Газпрому, мимоволі задаєшся питанням. Чому, незважаючи на наявність у структурі ВАТ «Газпром» цілих медіа-імперій, імідж колись однієї з найбільших компаній світу стрімко переходить в червоно - сіру зону? Я думаю, що відповідь очевидна. Тому що Газпром зовсім не комерційна фірма, а щось інше, на кшталт МММ, або імперії Меддоффа з ознаками репресивних органів НКВС.

У всіх перед очима виникають події 2010 - 2011 років, коли серед холодної зими і без попереднього попередження керівництво Газпрому, не пояснюючи причин (як раніше говорили "без оголошення війни"), демонстративно перекрило газ Хорватії. Хорвати, до речі, не сильно сумували. Протягом року вони збудували новий газопровід в Італію, і купують Алжирський СПГ у Італійців за ціною, що є у 2 рази нижчою, ніж пропонує Газпром.

А що ж Газпром. Замість того, щоб всіляко приховувати свою помилку по втраті частини ринку, вкладає сотні мільйонів євро в медіа-пропаганду своїх безумств. Безустанно рекламує плани будівництва газопроводу «Південний потік» по дну Чорного моря для країн Південної Європи (в тому числі й для тієї ж Хорватії). Чи не парадокс? Вони, що думають, що всі хорвати є мазохістами?

Далі, цікавіше. Під гучні фанфари підвідомчих журналістів топ менеджери з вулиці Намєткіна заявляють, що капіталізація корпорації скоро досягне $ 1 трильйон і Газпром стане найбільшою корпорацією планети Земля. Після цього ціна акції падає до 75 рублів, і капіталізація знижується в 5 разів.

У результаті, капіталізація Газпрому зараз становить менш $ 120 млрд і продовжує стрімко падати. А показники коефіцієнта відносини валового боргу до операційного прибутку без урахування сплати відсотків, податків і амортизації -  DEBT / EBITDA (Earnings before Interest, Taxes, Depreciation and Amortization) просто відлякує потенційних інституційних інвесторів, тому її "медіа-енергетики" намагаються не публікувати взагалі.

Окрема та найголовніша тема, це гіпертрофований корпоративний борг монополіста. Так, борги Газпрому, відповідно до офіційної звітності найбільшої російської корпорації, становлять не менше $ 70 млрд., при тому, що, всі ми добре знаємо, як бухгалтери Газпрому (спільно з PricewoterhouseCoopers) вміють  маніпулювати звітністю.

При цьому більшість з цих боргів, - це дуже небезпечні для дебітора короткострокові зовнішні запозичення у європейських комерційних банків. Останні, в свою чергу, дуже обмежені в ресурсах для рефінансування цих боргів, тому що самі знаходяться на грані гучних дефолтів за схемою Lehman Brothers. Та й особливого бажання у європейських банків для такого рефінансування немає, зважаючи на майбутню імплементацію в ЄС третього енергопакету директив і масштабні втрати фінансового сектору Європи через «грецькі реструктуризовані облігацій (читай їх списання на 70%)».

Зазначена сума боргу Газпрому, при цьому, не включає в себе борги численних дочірніх, афілійованих та інших пов'язаних, як профільних, так і непрофільних компаній, що відносяться до сфери корпоративного управління Газпрому (з усіма кишеньковими банками та медіа-групами, які у разі чергового «чорного вівторка» на фондовому ринку Європи, ляжуть першими). Не кажучи вже про борги і зобов'язання тіньових дочок Газпрому, типу «ROSUKRENERGO A.G.», «Nord Stream» та інших офшорів з кантону Цуг.

Загальна валова зовнішня (валютна) заборгованість всієї корпорації Газпром (включно зі згаданими дочірними активами), на думку аналітиків, становить не менше $ 150 млрд. 
Враховуючи, що в найближчі роки можливості доступу на міжнародні ринки запозичення капіталів будуть закриті навіть для першокласних позичальників з Росії та інших ринків, що розвиваються, - ситуація з боргами Газпрому буде вкрай нестійка і технічний дефолт зовсім не виглядає фантастикою навіть враховуючи необмежені можливості керівництва Газпрому в отриманні суверенних гарантій під кредити, які можуть бути надані урядом РФ.

Варто наголосити, що головною причиною майбутнього можливого дефолту Газпрому аналітики вважають саме стрімке зниження загальної капіталізації, обвальна втрата Газпромом ринків збуту газу і незбалансована цінова та фінансова політика.
           Невже для керівництва Газпрому стало "новиною", що формула «Дешевого газу немає, і більше не буде», запроваджена А. Міллером і А. Медведєвим, вже не працює на європейському ринку? Менеджери Газпрому відверто проспали розвиток світового ринку скрапленого природного газу (СПГ) і так звану «сланцеву революцію» в США. Адже очевидно, що умовах уповільнення економіки в Європі ринок газу на сьогодні не відчуває та не буде відчувати потреби в додаткових поставках. Вище керівництво Газпрому виявилося не готовим до такого тренду на ринку. Зараз відбувається дуже болючий злам в психології керівників корпорації, пов'язаний з тим, що, якщо останні 7 - 10 років ситуація на ринку газу в Європі могла бути описана простою і ємною формулою «Ринок продавця», то зараз і найближчі щонайменше 5-6 років, - умови на ринку газу буде диктувати саме "Покупець". При цьому, у експертів викликає великі питання доцільність (з точки зору рентабельності проекту) будівництва Газпромом газопровідної системи "Південний потік», яка через свою дорожнечу (близько $ 60-65 млрд.) перед кризою не тільки значно погіршить основні фінансові показники компанії, але і не буде забезпечена реальними ресурсами газу, і у зв'язку зі стрімкою втратою Газпромом зовнішніх ринків, - не буде застрахована від різкого зменшення попиту з боку потенційних споживачів. Такі непродумані проекти європейські експерти називають не інакше, як авантюрою. Її результатами буде пряме зниження капіталізації.

З 2005 року частка російського газу на ринках ЄС скоротилася з 39% до 30% і продовжує падати. При цьому загальний імпорт газу в ЄС постійно зростає. Основний приріст ринку був - за рахунок зрідженого природного газу (СПГ).

Варто констатувати, що на сьогодні в Європі Газпром втратив не тільки доволі значну частину ринку, але і репутацію "стабільного та розумного постачальника" енергоресурсів, яку не заміниш ніякими суверенними гарантіями, інвестиціями в європейську генерацію електроенергії, великими заполярними родовищами і монопольним становищем на ринку.

Якщо в питаннях зменшення обсягів закупівлі газу, Газпром іноді ще йде назустріч окремим європейським партнерам, то в питаннях ціни на газ за довгостроковими контрактами - «стоїть як укопаний». Така негнучка і недалекоглядна політика призводить лише до щорічної прискореної втрати частини ринку в Європі.

Американський сланцевий газ виявився для топ - менеджменту Газпрому «Чорним лебедем» у світі енергетики. Втім, як і канадські безкраї поля нафтобітумних пісків, китайський шахтний метан вугільних пластів і японсько-корейські газогідрати.

При цьому особливо великі запаси сланцевого газу знаходяться саме в Європейських країнах, у тому числі в Німеччині, Польщі та Україні, - основних традиційних споживачах російського газу. Вже через 5 - 7 років прогнозується вихід на європейський ринок газу масштабних обсягів сланцевого газу європейського походження.
        Поставки ж американського сланцевого газу в Європу танкерними партіями, технічно можуть реально здійснитися вже в 2013 - 2014 роках.

За останні 5 років, завдяки впровадженню нових технологій пов'язаних з гідророзривом  пласта сланців, собівартість видобутку сланцевого газу в США знизилася в 5 разів з $ 440 до $ 80-90 за тис. куб. м.

З урахуванням вартості транспортування до європейських терміналів з прийому СПГ, ціна американського сланцевого газу може бути близько $ 150 за тис. куб. м, що значно дешевше цін російського газу в Німеччині на рівні $ 440 за тис. куб. м і навіть цін спотового ринку Європи, який формується в основному поставками з Катару (близько $ 270 - 280).

Одночасно значно знизилася собівартість скраплення і зворотної  газифікації газу, а також перевалки його на спеціальні газові танкери. Значні інвестиції в США і Європі були вкладені в будівництво прибережних терміналів зі скраплення і регазифікації СПГ.

Важливо відзначити, що така недалекоглядна політика керівництва та топ-менеджменту Газпрому привела до того, що Російська Федерація вже давно не є виробником газу № 1 у світі, завдяки тому, що третій рік поспіль власний видобуток всього газу в США (в тому числі, як класичного, так і сланцевого) перевищує показник 500 млрд. куб. м на рік і продовжує зростати, що значно вище загальноросійських показників.

Крім цього, загальновідомо, що значну частину газу, що транспортується монополістом в Європу, Газпром не видобуває сам, а купує у незалежних виробників, як у Росії, так і в країнах Центральної Азії. Однак, якщо змусити продавати Газпрому газ саме російські не залежні від Газпрому компанії за заниженими цінами ще теоретично можливо (за рахунок того ж адміністративного урядового тиску на останніх і обмеження їх доступу до інфраструктури), то такий же варіант з країнами Центральної Азії, у зв'язку з закінченням будівництва газопроводів з Туркменістану до Китаю і Пакистану і законтрактованності відповідних обсягів Китаєм, більше ніколи не буде реалізований.

За одноголосними прогнозами аналітиків, Газпром робить помилку, не погоджуючись на реальні ціни, запропоновані керівництвом Комуністичної партії Китаю для поставок свого газу в Китай, так, як ризикує плюс до всього, залишитися і без китайського ринку газу, який через кілька років може досягти обсягу в 500 млрд. куб. м в рік (що буде більше всього ринку Європи).

 У найближчі 3-4 роки Китай планує завершити будівництво своєї газотранспортної системи, в основу функціонування якої покладено принцип диверсифікації імпортних поставок газу і переважаюча роль імпорту СПГ в таких операціях. Крім того, вже діючі системи газопроводів пов'язані з країнами Центральної Азії та Казахстану, а також на Півдні пов'язані з газотранспортною системою М'янми, - вже зайняли значну частину ринку газу, відведеного керівництвом Китаю для поставок за довгостроковими контрактами трубопровідними видами транспорту.

Необхідно нагадати в цьому контексті, що якби не угода про розподіл продукції з іноземними партнерами, обумовлена необхідністю завершення проекту «Сахалін - 2», на сьогоднішній день у Газпрома взагалі не було б проектів видобутку і транспортування газу, пов'язаних із застосуванням танкерної технології транспортування газу (регазифікації СПГ), тому вийти на китайський ринок СПГ Газпром вже технічно просто не встигає.

 А крім цього, на вулиці Намєткіна в Москві ще не починали фінансування і будівництво свого широко розрекламованого Алтайського газопроводу в Китай, ризикуючи тим самим, втратити надію навіть на незначну частину китайського газового ринку, який буде негайно зайнятий конкурентами з Перської затоки. Просто, через 3-4 роки Алтайський газопровід вже нікуди буде тягнути, і він може стати тупиковим проектом, як в прямому, так і в переносному сенсі цього слова. Але вирішити цю проблему Газпрому буде не просто, адже основні родовища Газпрому знаходяться на значній відстані від Китаю, і собівартість видобутку і транспортування газу Алтайським маршрутом буде значно вище можливих майбутніх прибутків від експорту в Китай, за цінами, на яких наполягає КПК.
Тепер трохи про собівартість видобування та транспортування газу.

Собівартість видобутку газу на старих вже повністю розроблених родовищах Росії становить близько $ 15 -17 за тис. куб. м. Після його транспортування до західних кордонів Росії, собівартість цього газу, включаючи транспортні витрати, складе близько   $ 50 за тис. куб. м.

 Однак, собівартість видобутку газу на нових родовищах Ямальського півострова складе не менше $ 50 за тис. куб. м, а з урахуванням доставки в європейську частину Росії, - буде значно вище.
 Проте,  домокловим мечем над стабільністю компанії нависає значна податкова складова у цінах Газпрому, адже не секрет, що весь консолідований бюджет РФ спирається на доходи від діяльності Газпрому.
          Собівартість же видобутку і зріджування газу в країнах Перської затоки, Південного Кавказу та Північної Африки більш ніж в 2 рази нижче, ніж на родовищах Ямалу та інших розробках крайньої Півночі, тому провідні експерти - енергетики в Російській Федерації вважають «не науковою фантастикою» плани Газпрому щодо експорту СПГ з заполярних родовищ газу.

Якщо резюмувати все вище сказане, значна заборгованість Газпрому (близько $ 150 млрд.) вже давно перевищує загальну капіталізацію (близько $ 120 млрд.), тому це викликає неаби які сумніви експертів у спроможності корпораціїї належним чином обслуговувати зазначену заборгованість.

              Таким чином, на мою скромну думку, інвестори, що мали сподівання заробити на акціях чи облігаціях Газпрома, мають добре подумати, перед тим, як заходити до цього Казіно! Фінансовий результат може стати фатальним! І нехай не кажуть, що їх не попереджали в січні 2012 року!