Дефолти в Єврозоні, або Калімера Еллада! - Чао, Італія!

         Поки ми святкували традиційні різдвяні заходи, проявилася дуже важлива тенденція у напрямку стратегії та тактики європейського центрального банку (ЄЦБ) на фінансових ринках. Так,  стало зрозуміло, що заміна виваженого француза Жана-Клода Тріше (Jean-Claud Trichet) на посаді голови ЄЦБ (жорстку менетарну політику якого аналітики по-доброму називали "Трішкін кафтан") на емоційного італійця Маріо Драгі (Mario Draghi), спричинила не тільки перехід кулінарних уподобань керівництва європейського фінансового регулятора з равликів на макарони, а й, що важливо, зміну всієї стратегії банку.  Замість безальтернативної підтримки стабільності курсу євро, яка здійснювалася ЄЦБ останні роки, Маріо Драгі запропонував та почав втілювати діаметрально протилежну політику підтримки фінансових ринків рефінансування суверенних зобов'язань та загального монетарного пом'якшення, забувши про стабільність курсу євро. Результати не змусили себе довго чекати. Хоча суверенні бонди та векселі Іспанії та Італії в січні 2012 року були розміщені на ринку з перевиконанням плану по збору ліквідності (разом аж до 8 млрд. євро), а доходність під час розміщення зменшилася до 6-7% річних, проте, перебування на балансах системних європейських банків до 65% сміттєвих паперів та інших незабезпечених активів, - ні хто не відміняв, а вирішення цієї проблеми до сих пір не знайдено, тому доходність 2-річних облігацій Греції, навпаки,  збільшилася вище ставки первинного розміщення, а курс євро пробив донизу  психологічно важливу позначку в $1,25. 
               При цьому, вірус "намальованих пустих балансів" зачепив не тільки бельгійський банк "Dexia",  а й такі стовпи європейського банківського бомонду, як Deutsche Bank та Societe Generale.
          Варто наголосити на лавиноподібному збільшенні в Європі скептиків політики сеньйора Драгі, які не тільки  ставлять під сумнів різку та не підготовлену зміну тренду в діях ЄЦБ, але й вказують на його зв'язки з Goldman Sachs (про репутацію останньої банківської групи сказано не мало), а також  не погоджуються на засилля італійців в раді регулятора (крім Драгі мається на увазі член ради ЄЦБ Лоренцо Біні Смагі).

          Я,  на цьому фоні, прогнозую підключення до ведмежих настроїв на ринках капіталів основних міжнародних рейтингових агенцій (переважно Standard & Poor's, Fitch та інших, пов'язаних з ФРС) та пониження ними суверенних кредитних рейтингів низки європейських країн, які мають максимальний рейтинг "AAA - тріпл Ей" (особливо Франції, Австрії та Нідерландів), що не зважаючи на сформовані тенденції пониження облікової ставки керівництвом ЄЦБ може призвести до зростання вартості кредитів у євро. Що стосується рейтингів Іспанії, Ірландії, Бельгії, Португалії та Італії, то вони вже не мають жодного впливу на вартість грошей, адже вона (вартість), за умови проведення "відносно чистих" аукціонів (без впливу регулятора), об'єктивно вимірюється лише ринковою доходністю суверенних бондів.

          Що це означає, якщо пояснити словами банальних індивідумів (так, чомусь, називають простих людей деякі експерти фінансових ринків)? Все дуже просто. Єдина європейська валюта в 2012 - 2013 роках буде стрімко та впевнено падати в напрямку паритету з доларом і пробиття паритетного курсу буде зупинено тільки масштабними вливаннями доларової ліквідності з США, яким на певному етапі, вже буде не вигідний аж занадто катастрофічний сценарій в Європі. Проте ця дешева ліквідність може частково врятувати Британію, Німеччину, Францію та Італію, лише трохи допоможе Португалії, Ірландії, Бельгії та Іспанії, зробить цивілізованими дефолти у Греції, Угорщині, Румунії та Болгарії, і все. Що ж стосується України, Молдови, Білорусі та Росії, - якщо нічого не зміниться, аналітики передрікають повний Апокаліпсис. Повний. Навіть без вершників! Такі, поки що, реалії.
           До кінця серпня 2012 року євро, за моїми прогнозами, буде коштувати близько $1,20-1,15, що, до речі, ставить під питання масштабний наплив іноземних туристів з Європи на Чемпіонат Європи з футболу до Польщі та України, на що, чомусь, так сподіваються уряди країн - господарів. Проте, враховуючи практику функціонування глобальних валютних ринків, навесні 2012 року, перед походом до позначки $1,15 за євро, маркетмейкери повибивають стопи у неорганізованих та дрібних валютних спекулянтів за рахунок тимчасової корекції курсу до рівня $1,36 за євро.

          А далі, ще цікавіше. В результаті глибокої довготривалої рецесії в Єврозоні ціни на нафту в Європі знизяться до позначок $40 - $45 за барель нафти марки брент, що з лагом в 6-9 місяців призведе до перерахунку ціни на газ за діючим російсько-українським контрактом до рівня 180 - 210 доларів за тис. куб. м. І що найголовніше, значно зменьшаться обсяги поставок газу з Росії до Європи. Проектування та будівництво газопроводу "Південний Потік" по дну Чорного моря не буде розпочато у найближчи 10 років через відсутність фінансування, недоступні кредити та очевидну нерентабельність, а також ризиковість цього проекту. 
        А крім того, про який газ розмірковує "Газпром"? Що він збирається транспортувати "Південним Потоком"? Як відомо, проектна потужність цього газопроводу 63,5 млрд. куб. м на рік. Крім цього, з метою переміщення таких обсягів (для роботи газотурбінних компресорних станцій) "Газпрому" необхідно буде додатково залучити (тобто вилучити з свого газового балансу зменьшивши експорт на інших напрямках) близько 7 - 8 млрд. куб. м технологічного газу на рік. А ще необхідно наповнити новий газопровід технологічним газом з відповідним робочим тиском до 25 атмосфер (близько 2,5 млрд. куб. м). 
         Нагадаю, що видобування газу ВАТ "Газпром" вже більше трьох років стрімко зменшується, родовища виснажуються, інвестиції в нові промисли - скорочуються, а переважна більшість з обсягів газу, що традиційно транспортуються Україною до країн-споживачів (частину саме яких в Москві намагаються перенаправити в чорноморський газопровід), видобувається не "Газпромом" і навіть не на території Російської Федерації. Цей газ туркменського, узбецького та казахського походження. Враховуючи вже діючий газопровід з Туркменістану до Китаю, а також зважаючи на швидке завершення робіт по будівництву газопроводу з країн Центральної Азії до Пакістану, доступ "Газпрому" до цих сировинних ресурсів під великим запитанням. Майбутня доля  напрямку транзиту Азербайжанських обсягів газу прямо залежить від позиції США та Британії. Я вже не кажу, що в запалі дискусії про необхідність будівництва газопроводу "Газпром" зовсім забув свій 20-річний контракт з Китаєм, під який він планував перенаправити половину своїх газових ресурсів в протилежному від Європи напрямку.
            Таким чином, "Південний Потік" залишиться не тільки без споживачів та інвесторів, але й без ресурсів природного газу. Що ж стосується іншого газопроводу "Nord stream" по дну балтійського моря (загальна пропускна спроможність 55 млрд. куб. м газу на рік), то навіть зараз, після запуску в експлуатацію його першої черги, за даними компанії "Газпром" законтрактовано за довготривалими угодами лише до 20 млрд. куб. м газу, що становить менше половини пректної потужності, а решта буде транспортуватися для використання на спотовому ринку газу, тобто "Газпром" буде вимушений сам собі збивати ціни в Європі. Як відомо, Німеччина, Бельгія та Нідерланди, - устами своїх політичних лідерів категорично відмовилися від запропонованого "Газпромом" збільшення потужності газопроводу "Nord stream" ще на 2 нитки. Необхідно також зауважити, що розрахункова собівартість транспортування газу "Північним потоком" на 36% перевищує собівартість його транспортування системою газопроводів "Ямал - Європа" (проходить територією Білорусі та Польщі), з якої були перекинуті відповідні обсяги, і на 78 % перевищує відповідну собівртість транспортування українською газотранспортною системою. І це без врахування відсотків по кредитах на будівництво, інвестиційних та інших видатків. По моєму, коментарії зайві.
           Не можна не погодитися з експертами, які один поперед одного наголошують, що ефективне та безпечне довготривале транспортування газу в Європу без  використання  маневрових сезонних можливостей українських підземних сховищ газу, - не можливе апріорі. До того ж, майбутній "Південний потік" за своїм проектним маршрутом після дна Чорного моря переходить на територію Болгарії, яка вже заявила про плани збільшення ставки тарифу на транзит газу своєю територією до $9 за транспортування тис. куб. м газу на кожні 100 км, що в 4,5 рази більше ніж діюча ставка в Україні.


           Тільки радіти основним українським споживачам газу тут немає чого, тому, що в результаті рецесії в Європі світові ціни на сталь та металопрокат обваляться ще суттєвіше ніж ціни на газ. Імпорт в Україну значних обсягів чорних металів з Росії, Китаю та Індії, який зараз може обговорюватися тільки як жахливий сон металургійних королів України, стане невідворотною дійсністю. 
           Темрява, хаос, розпач і паніка... 
       Звичайно не для всіх, а тільки для тих хто вчасно не вийшов з паперів, нерухомості та сировини, а також з інших так званих "коммодіті" або "деривативів", але про це, - трохи згодом!
     Приблизний сценарій Великого Хаоса на фоні можливого неконтрольованого дефолта в Греції описав  експерт британського хедж-фонда Toscafund Саввас Савурі. На його думку, виключення Греції з Єврозони може спричинити глобальну катастрофу, яка буде супроводжуватися небаченою до цього часу в Європі  гіперінфляцією за зимбабвійським варіантом та військовим заколотом. Миттєве запровадження в Греції національної валюти буде технічно неможливе, що призведе до "набігів" населення на банки, вилучення з них готівкових внесків та інших строкових депозитів, а також до відповідного значного відтоку капіталів з банківської системи. Фондовий ринок перестане існувати. Інвестори збанкрутують. Передбачається велика хвиля еміграції населення з країни та можливість зовнішньої ізоляції національної банківської системи. Люди, які з яких ось причин не зможуть залишити країну, перебуватимуть на рівні споживання, далеко нижчому показників фізичного виживання. Розпочнуться заворушення. На цьому фоні зросте вірогідність військового конфлікту з Туреччиною.
         Дивно!? Читаємо про Грецію, а думаємо, чомусь, про зовсім іншу країну. Такий точний прогноз про українське майбутнє може дати, або геній, або людина, яка взагалі не розуміє, про що йдеться і ніколи не була в Україні! Чиста теорія вірогідності та випадкових чисел. Але, навіть годинник, що давно зупинився, все одно двічі на добу показує точний час!
      На цьому фоні іноземні фінансові фонди будуть закривати ліміти на ринках, що розвиваються, насамперед українському і частково на російському, що враховуючи політичні ризики та наростаючи проблеми в китайській економіці, призведе до краху світових фінансових ринків. Банкрутство "MF Global" - пряме попередження для всіх.
        Ось тут більш далекоглядним інвесторам і знадобляться кошти, завчасно виведені ними з ризикових активів, про які було сказано вище. Купити все в світі можна буде на декілька порядків дешевше нинішніх цін. Якщо будете живі, і у Вас, звичайно ж, до того часу залишаться хоч якісь гроші!
          Бо тенденція зростання цін на 22-й калібр випереджає аналогічні показники по м'ясних консервах, що не може не непокоїти експертне середовище  (це я жартую, бо вже самому набридло боятися)!
          І нехай береже нас Господь бог!

Тарас Шепітько:

MARGIN COLL по  бондам та іншим цінним паперам GZPR стає невідворотним! 
Чому незалежні московські експерти в галузі ринку цінних паперів та аналізу енергетичних стратегій наполегливо не рекомендують інвесторам купувати акції «Газпрому»? Відповідь дуже проста: "З такими зовнішніми боргами в переддень рецесії в єврозоні і з такими божевільними за рівнем ризиків інвестиційними програмами, - акціям Gazprom'у місце не в лістингу LSE, а, скоріше, на полігоні твердих побутових відходів під Рязанню!"

           Спостерігаючи стрімке зниження в останні роки біржових цін на акції Газпрому, мимоволі задаєшся питанням. Чому, незважаючи на наявність у структурі ВАТ «Газпром» цілих медіа-імперій, імідж колись однієї з найбільших компаній світу стрімко переходить в червоно - сіру зону? Я думаю, що відповідь очевидна. Тому що Газпром зовсім не комерційна фірма, а щось інше, на кшталт МММ, або імперії Меддоффа з ознаками репресивних органів НКВС.

У всіх перед очима виникають події 2010 - 2011 років, коли серед холодної зими і без попереднього попередження керівництво Газпрому, не пояснюючи причин (як раніше говорили "без оголошення війни"), демонстративно перекрило газ Хорватії. Хорвати, до речі, не сильно сумували. Протягом року вони збудували новий газопровід в Італію, і купують Алжирський СПГ у Італійців за ціною, що є у 2 рази нижчою, ніж пропонує Газпром.

А що ж Газпром. Замість того, щоб всіляко приховувати свою помилку по втраті частини ринку, вкладає сотні мільйонів євро в медіа-пропаганду своїх безумств. Безустанно рекламує плани будівництва газопроводу «Південний потік» по дну Чорного моря для країн Південної Європи (в тому числі й для тієї ж Хорватії). Чи не парадокс? Вони, що думають, що всі хорвати є мазохістами?

Далі, цікавіше. Під гучні фанфари підвідомчих журналістів топ менеджери з вулиці Намєткіна заявляють, що капіталізація корпорації скоро досягне $ 1 трильйон і Газпром стане найбільшою корпорацією планети Земля. Після цього ціна акції падає до 75 рублів, і капіталізація знижується в 5 разів.

У результаті, капіталізація Газпрому зараз становить менш $ 120 млрд і продовжує стрімко падати. А показники коефіцієнта відносини валового боргу до операційного прибутку без урахування сплати відсотків, податків і амортизації -  DEBT / EBITDA (Earnings before Interest, Taxes, Depreciation and Amortization) просто відлякує потенційних інституційних інвесторів, тому її "медіа-енергетики" намагаються не публікувати взагалі.

Окрема та найголовніша тема, це гіпертрофований корпоративний борг монополіста. Так, борги Газпрому, відповідно до офіційної звітності найбільшої російської корпорації, становлять не менше $ 70 млрд., при тому, що, всі ми добре знаємо, як бухгалтери Газпрому (спільно з PricewoterhouseCoopers) вміють  маніпулювати звітністю.

При цьому більшість з цих боргів, - це дуже небезпечні для дебітора короткострокові зовнішні запозичення у європейських комерційних банків. Останні, в свою чергу, дуже обмежені в ресурсах для рефінансування цих боргів, тому що самі знаходяться на грані гучних дефолтів за схемою Lehman Brothers. Та й особливого бажання у європейських банків для такого рефінансування немає, зважаючи на майбутню імплементацію в ЄС третього енергопакету директив і масштабні втрати фінансового сектору Європи через «грецькі реструктуризовані облігацій (читай їх списання на 70%)».

Зазначена сума боргу Газпрому, при цьому, не включає в себе борги численних дочірніх, афілійованих та інших пов'язаних, як профільних, так і непрофільних компаній, що відносяться до сфери корпоративного управління Газпрому (з усіма кишеньковими банками та медіа-групами, які у разі чергового «чорного вівторка» на фондовому ринку Європи, ляжуть першими). Не кажучи вже про борги і зобов'язання тіньових дочок Газпрому, типу «ROSUKRENERGO A.G.», «Nord Stream» та інших офшорів з кантону Цуг.

Загальна валова зовнішня (валютна) заборгованість всієї корпорації Газпром (включно зі згаданими дочірними активами), на думку аналітиків, становить не менше $ 150 млрд. 
Враховуючи, що в найближчі роки можливості доступу на міжнародні ринки запозичення капіталів будуть закриті навіть для першокласних позичальників з Росії та інших ринків, що розвиваються, - ситуація з боргами Газпрому буде вкрай нестійка і технічний дефолт зовсім не виглядає фантастикою навіть враховуючи необмежені можливості керівництва Газпрому в отриманні суверенних гарантій під кредити, які можуть бути надані урядом РФ.

Варто наголосити, що головною причиною майбутнього можливого дефолту Газпрому аналітики вважають саме стрімке зниження загальної капіталізації, обвальна втрата Газпромом ринків збуту газу і незбалансована цінова та фінансова політика.
           Невже для керівництва Газпрому стало "новиною", що формула «Дешевого газу немає, і більше не буде», запроваджена А. Міллером і А. Медведєвим, вже не працює на європейському ринку? Менеджери Газпрому відверто проспали розвиток світового ринку скрапленого природного газу (СПГ) і так звану «сланцеву революцію» в США. Адже очевидно, що умовах уповільнення економіки в Європі ринок газу на сьогодні не відчуває та не буде відчувати потреби в додаткових поставках. Вище керівництво Газпрому виявилося не готовим до такого тренду на ринку. Зараз відбувається дуже болючий злам в психології керівників корпорації, пов'язаний з тим, що, якщо останні 7 - 10 років ситуація на ринку газу в Європі могла бути описана простою і ємною формулою «Ринок продавця», то зараз і найближчі щонайменше 5-6 років, - умови на ринку газу буде диктувати саме "Покупець". При цьому, у експертів викликає великі питання доцільність (з точки зору рентабельності проекту) будівництва Газпромом газопровідної системи "Південний потік», яка через свою дорожнечу (близько $ 60-65 млрд.) перед кризою не тільки значно погіршить основні фінансові показники компанії, але і не буде забезпечена реальними ресурсами газу, і у зв'язку зі стрімкою втратою Газпромом зовнішніх ринків, - не буде застрахована від різкого зменшення попиту з боку потенційних споживачів. Такі непродумані проекти європейські експерти називають не інакше, як авантюрою. Її результатами буде пряме зниження капіталізації.

З 2005 року частка російського газу на ринках ЄС скоротилася з 39% до 30% і продовжує падати. При цьому загальний імпорт газу в ЄС постійно зростає. Основний приріст ринку був - за рахунок зрідженого природного газу (СПГ).

Варто констатувати, що на сьогодні в Європі Газпром втратив не тільки доволі значну частину ринку, але і репутацію "стабільного та розумного постачальника" енергоресурсів, яку не заміниш ніякими суверенними гарантіями, інвестиціями в європейську генерацію електроенергії, великими заполярними родовищами і монопольним становищем на ринку.

Якщо в питаннях зменшення обсягів закупівлі газу, Газпром іноді ще йде назустріч окремим європейським партнерам, то в питаннях ціни на газ за довгостроковими контрактами - «стоїть як укопаний». Така негнучка і недалекоглядна політика призводить лише до щорічної прискореної втрати частини ринку в Європі.

Американський сланцевий газ виявився для топ - менеджменту Газпрому «Чорним лебедем» у світі енергетики. Втім, як і канадські безкраї поля нафтобітумних пісків, китайський шахтний метан вугільних пластів і японсько-корейські газогідрати.

При цьому особливо великі запаси сланцевого газу знаходяться саме в Європейських країнах, у тому числі в Німеччині, Польщі та Україні, - основних традиційних споживачах російського газу. Вже через 5 - 7 років прогнозується вихід на європейський ринок газу масштабних обсягів сланцевого газу європейського походження.
        Поставки ж американського сланцевого газу в Європу танкерними партіями, технічно можуть реально здійснитися вже в 2013 - 2014 роках.

За останні 5 років, завдяки впровадженню нових технологій пов'язаних з гідророзривом  пласта сланців, собівартість видобутку сланцевого газу в США знизилася в 5 разів з $ 440 до $ 80-90 за тис. куб. м.

З урахуванням вартості транспортування до європейських терміналів з прийому СПГ, ціна американського сланцевого газу може бути близько $ 150 за тис. куб. м, що значно дешевше цін російського газу в Німеччині на рівні $ 440 за тис. куб. м і навіть цін спотового ринку Європи, який формується в основному поставками з Катару (близько $ 270 - 280).

Одночасно значно знизилася собівартість скраплення і зворотної  газифікації газу, а також перевалки його на спеціальні газові танкери. Значні інвестиції в США і Європі були вкладені в будівництво прибережних терміналів зі скраплення і регазифікації СПГ.

Важливо відзначити, що така недалекоглядна політика керівництва та топ-менеджменту Газпрому привела до того, що Російська Федерація вже давно не є виробником газу № 1 у світі, завдяки тому, що третій рік поспіль власний видобуток всього газу в США (в тому числі, як класичного, так і сланцевого) перевищує показник 500 млрд. куб. м на рік і продовжує зростати, що значно вище загальноросійських показників.

Крім цього, загальновідомо, що значну частину газу, що транспортується монополістом в Європу, Газпром не видобуває сам, а купує у незалежних виробників, як у Росії, так і в країнах Центральної Азії. Однак, якщо змусити продавати Газпрому газ саме російські не залежні від Газпрому компанії за заниженими цінами ще теоретично можливо (за рахунок того ж адміністративного урядового тиску на останніх і обмеження їх доступу до інфраструктури), то такий же варіант з країнами Центральної Азії, у зв'язку з закінченням будівництва газопроводів з Туркменістану до Китаю і Пакистану і законтрактованності відповідних обсягів Китаєм, більше ніколи не буде реалізований.

За одноголосними прогнозами аналітиків, Газпром робить помилку, не погоджуючись на реальні ціни, запропоновані керівництвом Комуністичної партії Китаю для поставок свого газу в Китай, так, як ризикує плюс до всього, залишитися і без китайського ринку газу, який через кілька років може досягти обсягу в 500 млрд. куб. м в рік (що буде більше всього ринку Європи).

 У найближчі 3-4 роки Китай планує завершити будівництво своєї газотранспортної системи, в основу функціонування якої покладено принцип диверсифікації імпортних поставок газу і переважаюча роль імпорту СПГ в таких операціях. Крім того, вже діючі системи газопроводів пов'язані з країнами Центральної Азії та Казахстану, а також на Півдні пов'язані з газотранспортною системою М'янми, - вже зайняли значну частину ринку газу, відведеного керівництвом Китаю для поставок за довгостроковими контрактами трубопровідними видами транспорту.

Необхідно нагадати в цьому контексті, що якби не угода про розподіл продукції з іноземними партнерами, обумовлена необхідністю завершення проекту «Сахалін - 2», на сьогоднішній день у Газпрома взагалі не було б проектів видобутку і транспортування газу, пов'язаних із застосуванням танкерної технології транспортування газу (регазифікації СПГ), тому вийти на китайський ринок СПГ Газпром вже технічно просто не встигає.

 А крім цього, на вулиці Намєткіна в Москві ще не починали фінансування і будівництво свого широко розрекламованого Алтайського газопроводу в Китай, ризикуючи тим самим, втратити надію навіть на незначну частину китайського газового ринку, який буде негайно зайнятий конкурентами з Перської затоки. Просто, через 3-4 роки Алтайський газопровід вже нікуди буде тягнути, і він може стати тупиковим проектом, як в прямому, так і в переносному сенсі цього слова. Але вирішити цю проблему Газпрому буде не просто, адже основні родовища Газпрому знаходяться на значній відстані від Китаю, і собівартість видобутку і транспортування газу Алтайським маршрутом буде значно вище можливих майбутніх прибутків від експорту в Китай, за цінами, на яких наполягає КПК.
Тепер трохи про собівартість видобування та транспортування газу.

Собівартість видобутку газу на старих вже повністю розроблених родовищах Росії становить близько $ 15 -17 за тис. куб. м. Після його транспортування до західних кордонів Росії, собівартість цього газу, включаючи транспортні витрати, складе близько   $ 50 за тис. куб. м.

 Однак, собівартість видобутку газу на нових родовищах Ямальського півострова складе не менше $ 50 за тис. куб. м, а з урахуванням доставки в європейську частину Росії, - буде значно вище.
 Проте,  домокловим мечем над стабільністю компанії нависає значна податкова складова у цінах Газпрому, адже не секрет, що весь консолідований бюджет РФ спирається на доходи від діяльності Газпрому.
          Собівартість же видобутку і зріджування газу в країнах Перської затоки, Південного Кавказу та Північної Африки більш ніж в 2 рази нижче, ніж на родовищах Ямалу та інших розробках крайньої Півночі, тому провідні експерти - енергетики в Російській Федерації вважають «не науковою фантастикою» плани Газпрому щодо експорту СПГ з заполярних родовищ газу.

Якщо резюмувати все вище сказане, значна заборгованість Газпрому (близько $ 150 млрд.) вже давно перевищує загальну капіталізацію (близько $ 120 млрд.), тому це викликає неаби які сумніви експертів у спроможності корпораціїї належним чином обслуговувати зазначену заборгованість.

              Таким чином, на мою скромну думку, інвестори, що мали сподівання заробити на акціях чи облігаціях Газпрома, мають добре подумати, перед тим, як заходити до цього Казіно! Фінансовий результат може стати фатальним! І нехай не кажуть, що їх не попереджали в січні 2012 року!